У журналі «Ґрунтознавство» (№ 12) опубліковано огляд «Алелотоксичність грунтів» співробітників Аграрного центру МДУ і факультету ґрунтознавства МДУ І. В. Горепекіна, д.б.н. Г. Н. Федотової та чл.-кор. РАН СА Шоби.
Алелопатія — це процес стимуляції або гальмування вторинних метаболітів, що виробляються рослинами, водоростями, бактеріями та грибами, що впливає на ріст і розвиток сільськогосподарських і біологічних систем.
stpulscen.ruФото: stpulscen.ru
Провідним механізмом формування ґрунтової втоми є накопичення в ґрунті алелопатичних речовин – зниження родючості ґрунту при вирощуванні на ньому культурних рослин.
Тому вивчення проявів алелопатії в ґрунтах є важливим і на сьогодні практично невикористаним резервом підвищення врожайності та якості сільськогосподарської продукції.
Сучасна класифікація речовин з алелопатичною дією охоплює десятки тисяч сполук, кількість яких з кожним роком збільшується. Ці сполуки не залишаються незмінними в екосистемах, а зазнають хімічних перетворень (гідроліз, окислення, полімеризація), поглинаються флорою і фауною (включаючи ґрунт) або сорбуються глинистими мінералами та органікою ґрунту. В результаті спостережувані біологічні ефекти можуть помітно відрізнятися, і визначення хімічної природи виділених речовин не зможе нічого сказати про характер їх взаємодії в суміші. Це ускладнює практичні дослідження в галузі алелопатії, однак використання методів біотестування дозволяє подолати ці труднощі.
З їх допомогою стає можливим реалізувати низку практично значущих напрямів зниження негативного впливу алелотоксинів в агроценозах на розвиток культурних рослин:
відбір культур/сортів, які мають найбільшу стійкість до комплексу алелотоксинів конкретного ґрунту, що залишився від попередньої культури.
видалення алелотоксинів із ґрунтів шляхом промивання.
активація мікробіологічної активності для прискорення переробки алелотоксичних сполук.
використання сорбційних композицій для обмеження доступності алелотоксинів у ґрунті для рослин.
Слід зазначити, що лише перший напрямок, реалізований шляхом застосування сівозмін, набув поширення в сільськогосподарській практиці, тоді як розвиток інших дозволяє істотно вдосконалити існуючі агротехнології.
Подальше вивчення алелотоксичності ґрунту дасть змогу вирішити прикладні проблеми підвищення врожайності культурних рослин шляхом розробки методів зменшення негативного впливу алелотоксичності ґрунту на рослини.
Крім того, отримані результати можуть бути використані в ґрунтознавстві для отримання додаткової інформації та розширення наших уявлень про функціонування системи ґрунт–рослина.