#АграрнаЕкономіка #ТорговаПолітика #Продовольча Безпека #Казахстан #ЕкспортСоняшнику #ЕкономічнийРозвиток
Дія експортного мита на насіння соняшнику в Казахстан закінчується 31 серпня, що викликало дискусії щодо його скасування. Ця ситуація знову розпалила конфлікти між виробниками насіння та переробниками олії. Фермери прагнуть експортувати більше насіння за вищими цінами, тоді як виробники олії шукають недорогу вітчизняну сировину.
Нещодавно фермери виявили, що нераціональні запаси протягом сезону 2021/22 призвели до недоотриманих прибутків, що перевищують 100 мільярдів тенге через запровадження експортного тарифу.
У відповідь виробники олії провели прес-конференцію, заперечуючи ці заяви, заявивши, що така кількість насіння недоступна в країні. Вони стверджують, що внутрішньої пропозиції насіння недостатньо для задоволення місцевого попиту.
Комерційний директор Qazaq Astyq Group Олександр Бужениця натякнув, як виробники насіння мимоволі прокладають шлях для реекспорту російської сировини. Це створює загрозу продовольчій безпеці Казахстану.
Крім того, у статті розглядаються питання щодо впливу на продовольчу безпеку країни. Буженіца стверджує, що експорт сировини зменшує переробну промисловість Казахстану, тоді як інші країни працюють над зміцненням своєї. Зростання олійних заводів у Центральній Азії, викликане потребою в сировині, як-от насіння соняшнику, становить економічну проблему для Казахстану.
У статті зазначається, що російські трейдери можуть використовувати низькі експортні тарифи, ребрендингуючи російське насіння на казахстанське для доступу на ринки Китаю, Узбекистану та Таджикистану. Такі дії підривають економічне зростання та зусилля промислового розвитку Казахстану.
Бужениця підкреслює, що, незважаючи на експортне мито, торгівля олійними триває, причому Китай переплачує за казахстанське насіння соняшнику. Він підкреслює складність контрактів і обробки на відміну від простих операцій купівлі-продажу.
У статті також розглядаються стратегії, які використовує Казахстан для управління внутрішніми ринками. Бужениця обговорює баланс між попитом і пропозицією, підкреслюючи, що Казахстан дотримується планового підходу, щоб уникнути насичення ринку.
На завершення стаття закликає до обережності при введенні обмежувальних заходів щодо експорту перероблених продуктів. Він підкреслює уроки сусідніх країн, таких як Україна, Білорусь і Росія, які обмежили експорт сировини, водночас сприяючи сильній переробній промисловості. Наслідки цих подій значні, вони впливають як на економічне зростання, так і на продовольчу безпеку в Казахстані.